Сіалова кислота — це загальний термін для родини кислих молекул цукру, які часто зустрічаються на самих зовнішніх кінцях гліканових ланцюгів на поверхні клітин тварин і в деяких бактеріях. Ці молекули зазвичай присутні в глікопротеїнах, гліколіпідах і протеогліканах. Сіалові кислоти відіграють вирішальну роль у різних біологічних процесах, включаючи взаємодію між клітинами, імунні відповіді та розпізнавання себе від не-я.
Сіалова кислота (SA), науково відома як «N-ацетилнейрамінова кислота», є природним вуглеводом. Спочатку він був виділений з муцину в підщелепній залозі, звідси і його назва. Сіалова кислота зазвичай зустрічається у формі олігосахаридів, гліколіпідів або глікопротеїнів. В організмі людини мозок має найвищий рівень слинної кислоти. Сіра речовина мозку містить у 15 разів більше слинної кислоти, ніж внутрішні органи, такі як печінка та легені. Основним харчовим джерелом слинної кислоти є грудне молоко, але вона також міститься в молоці, яйцях і сирі.
Ось кілька ключових моментів про сіалову кислоту:
Структурна різноманітність
Сіалові кислоти являють собою різноманітну групу молекул з різними формами та модифікаціями. Однією з поширених форм є N-ацетилнейрамінова кислота (Neu5Ac), але є й інші типи, наприклад N-гліколілнейрамінова кислота (Neu5Gc). Структура сіалових кислот може відрізнятися між видами.
Розпізнавання клітинної поверхні
Сіалові кислоти сприяють утворенню глікокаліксу, багатого вуглеводами шару на зовнішній поверхні клітин. Цей шар бере участь у розпізнаванні, адгезії та спілкуванні клітин. Наявність або відсутність специфічних залишків сіалової кислоти може впливати на те, як клітини взаємодіють одна з одною.
Модуляція імунної системи
Сіалові кислоти відіграють важливу роль у модуляції імунної системи. Наприклад, вони беруть участь у маскуванні поверхонь клітин від імунної системи, не даючи імунним клітинам атакувати власні клітини організму. Зміни в моделях сіалової кислоти можуть впливати на імунну відповідь.
Вірусні взаємодії
Деякі віруси використовують сіалові кислоти під час зараження. Поверхневі білки вірусу можуть зв’язуватися із залишками сіалової кислоти на клітинах-господарях, полегшуючи проникнення вірусу в клітину. Ця взаємодія спостерігається в різних вірусах, включаючи віруси грипу.
Розвиток і неврологічна функція
Сіалові кислоти мають вирішальне значення під час розвитку, особливо у формуванні нервової системи. Вони беруть участь у таких процесах, як міграція нервових клітин і формування синапсів. Зміни в експресії сіалової кислоти можуть впливати на розвиток і роботу мозку.
Дієтичні джерела
Хоча організм може синтезувати сіалові кислоти, їх також можна отримати з їжі. Наприклад, сіалові кислоти містяться в таких продуктах, як молоко та м’ясо.
Сіалідази
Ферменти, звані сіалідазами або нейрамінідазами, можуть розщеплювати залишки сіалової кислоти. Ці ферменти беруть участь у різних фізіологічних і патологічних процесах, включаючи вивільнення новоутворених вірусних частинок з інфікованих клітин.
Дослідження сіалових кислот тривають, і їхнє значення в різних біологічних процесах продовжує вивчатися. Розуміння ролі сіалових кислот може мати наслідки для різних галузей, від імунології та вірусології до нейробіології та глікобіології.
Час публікації: 12 грудня 2023 р
